Стадион Кубань

ГлавнаяФутболЗбірна хорватії з футболу

Збірна Хорватії з футболу. Збірна хорватії з футболу


Збірна Хорватії з футболу — Вікіпедія

Хорватія
Емблема Хорватія
Асоціація Хорватський футбольний союз(Hrvatski nogometni savez)
Тренер Хорватія Златко Далич
Найбільше виступів Дарійо Срна (112)
Найкращий бомбардир Давор Шукер (45)
Місце в рейтингу ФІФА 18-е (на 17 травня 2018 року)

uk.wikipedia.org

Збірна Хорватії з футболу — Вікіпедія

Хорватія
Емблема Хорватія
Асоціація Хорватський футбольний союз(Hrvatski nogometni savez)
Тренер Хорватія Златко Далич
Найбільше виступів Дарійо Срна (112)
Найкращий бомбардир Давор Шукер (45)
Місце в рейтингу ФІФА 18-е (на 17 травня 2018 року)

Домашня

uk.bywiki.com

Збірна Хорватії з футболу — Вікіпедія

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття Хорватією незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб вперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкращим в історії команди став чемпіонат світу 1998 року, коли збірна Хорватії зайняла третє місце, а її гравець Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед всіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 17 травня 2018 року посідає 18-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Зміст

Перші кроки футболу в ХорватіїРедагувати

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)Редагувати

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що знаходилися під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3)

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонімір Цімерманчіч, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)Редагувати

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ої відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

uk.mobile.bywiki.com

Збірна Хорватії з футболу

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття Хорватією незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб вперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкращим в історії команди став чемпіонат світу 1998 року, коли збірна Хорватії зайняла третє місце, а її гравець Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед всіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 7 січня 2016 року посідає 18-е місце у рейтингу футбольних збірних світу.

Зміст

  • 1 Рання історія
    • 1.1 Перші кроки футболу в Хорватії
    • 1.2 Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)
    • 1.3 Збірна в складі Югославії (1945—1990)
  • 2 Сучасна історія
  • 3 Досягнення
    • 3.1 Кубок Світу
    • 3.2 Чемпіонат Європи
  • 4 Головні тренери
  • 5 Найкращі гравці
  • 6 Гравці збірної
    • 6.1 Поточний склад
    • 6.2 Нещодавно викликалися
  • 7 Минулі матчі
  • 8 Див. також
  • 9 Примітки
  • 10 Посилання

Рання історія

Перші кроки футболу в Хорватії

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)

Збірна Хорватії в 1940—1944
Перша граХорватія 4:0 Швейцарія (Загреб, 2 квітня 1940)
Найбільша перемогаХорватія 6:0 Болгарія (Загреб, 12 квітня 1942)
Найбільша поразкаІталія 4:0 Хорватія(Генуя, 5 квітня 1942)
Остання граХорватія 7:3 Словаччина (Загреб, 9 квітня 1944)

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що знаходилися під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3)

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хитрун і Звонімір Цімерманчіч, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Сучасна історія

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ої відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевічу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

Досягнення

Кубок Світу

  • 1930–1990 — не брала участі (входила до складу Югославії)
  • 1994 — не брала участі (не була членом FIFA до липня 1992 року)
  • 1998 — третє місце
  • 2002 — груповий етап
  • 2006 — груповий етап
  • 2010 — не пройшла кваліфікацію
  • 2014 — груповий етап

Чемпіонат Європи

  • 1960–1992 — не брала участі (входила до складу Югославії)
  • 1996 — чвертьфінал
  • 2000 — не пройшла кваліфікацію
  • 2004 — груповий етап
  • 2008 — чвертьфінал
  • 2012 — груповий етап

Головні тренери

  • Дражан Єркович, 1990—1991
  • Станко Поклепович, 1992
  • Влатко Маркович, 1993
  • Мирослав Блажевич, 1994—2000
  • Мірко Йозич, 2000—2002
  • Отто Барич, 2002—2004
  • Златко Краньчар, 2004—2006
  • Славен Білич, 2006—2012
  • Ігор Штимаць, 2012—2013
  • Ніко Ковач, 2013—

Найкращі гравці

Станом на 9 вересня 2014 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу

Найкращі за кількістю ігор за збірну

Позиція Гравець Матчів Період
1 Дарійо Срна 118 2002—
2 Стипе Плетикоса 114 1999—
3 Йосип Шимунич 105 2001—2013
4 Даріо Шимич 100 1996—2008
5 Івиця Олич 97 2002—
6 Роберт Ковач 84 1999—2010
7 Ніко Ковач 83 1996—2009
8 Роберт Ярні 81 1990—2002
9 Ніко Краньчар 81 2004—
10 Лука Модрич 80 2006—

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Найкращі за забитими м'ячами

Позиція Гравець Голи Період
1 Давор Шукер 45 1990—2002
2 Едуардо да Сілва 29 2004—
3 Дарійо Срна 21 2002—
4 Івиця Олич 19 2002—
5 Маріо Манджукич 17 2007—
6 Ніко Краньчар 16 2004—
7 Горан Влаович 16 1992—2002
8 Ніко Ковач 15 1996—2009
9 Франьо Вельфль 13 1940—1944
10 Младен Петрич 13 2001—2013

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Гравці збірної

Поточний склад

Гравці збірної, що були включені до заявки на товариську гру проти збірної Росії 17 листопада 2015 року (кількість ігор і голів наведені станом на 18 листопада 2015):

0№0 Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 1ВР Іван Варгич 15 березня 1987 (28 років)(19870315) 2 0 «Рієка»
12 1ВР Ловре Калинич 3 квітня 1990 (25 років)(19900403) 2 0 «Хайдук» (Спліт)
2 2ЗХ Шиме Врсалько 10 січня 1992 (24 роки)(19920110) 15 0 «Сассуоло»
6 2ЗХ Горан Милович 29 січня 1989 (27 років)(19890129) 1 0 «Хайдук» (Спліт)
11 2ЗХ Дарійо Срна (капітан) 1 травня 1982 (33 роки)(19820501) 127 21 «Шахтар» (Донецьк)
13 2ЗХ Марко Лешкович 27 квітня 1991 (24 роки)(19910427) 3 0 «Рієка»
21 2ЗХ Домагой Віда 29 квітня 1989 (26 років)(19890429) 34 1 «Динамо» (Київ)
22 2ЗХ Йосип Пиварич 30 січня 1989 (27 років)(19890130) 5 0 «Динамо» (Загреб)
4 3ПЗ Іван Перишич 2 лютого 1989 (27 років)(19890202) 43 11 "Інтернаціонале"
8 3ПЗ Іван Мочинич 30 квітня 1993 (22 роки)(19930430) 1 0 «Рієка»
14 3ПЗ Марцело Брозович 16 листопада 1992 (23 роки)(19921116) 14 3 "Інтернаціонале"
19 3ПЗ Милан Бадель 25 лютого 1989 (27 років)(19890225) 17 1 «Фіорентина»
9 4НП Андрей Крамарич 19 червня 1991 (24 роки)(19910619) 9 3 «Лестер Сіті»
16 4НП Никола Калинич 5 січня 1988 (28 років)(19880105) 26 8 «Фіорентина»
17 4НП Маріо Манджукич 21 травня 1986 (29 років)(19860521) 63 20 «Ювентус»
18 4НП Івиця Олич 14 вересня 1979 (36 років)(19790914) 104 20 «Гамбург»

Нещодавно викликалися

Наступні гравці продовжують кар'єру у збірній і також викликалися до її лав протягом 2015 року.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб Останній виклик
1ВР Данієль Субашич 27 жовтня 1984 (31 рік)(19841027) 18 0 «Монако» v.  Росія, 17 листопада 2015INJ
2ЗХ Ведран Чорлука 5 лютого 1986 (30 років)(19860205) 85 4 «Локомотив» (Москва) v.  Росія, 17 листопада 2015INJ
2ЗХ Данієль Праньїч 2 грудня 1981 (34 роки)(19811202) 58 1 «Панатінаїкос» v.  Росія, 17 листопада 2015INJ
2ЗХ Дує Чалета-Цар 17 вересня 1996 (19 років)(19960917) 0 0 «Ред Булл» v.  Мальта, 13 жовтня 2015
2ЗХ Деян Ловрен 5 липня 1989 (26 років)(19890705) 30 2 «Ліверпуль» v.  Болгарія, 10 жовтня 2015
2ЗХ Йозо Шимунович 4 вересня 1994 (21 рік)(19940904) 0 0 «Селтік» v.  Болгарія, 10 жовтня 2015
2ЗХ Марин Леоваць 7 серпня 1988 (27 років)(19880807) 3 0 ПАОК v.  Норвегія, 6 вересня 2015
2ЗХ Гордон Шильденфельд 18 березня 1985 (30 років)(19850318) 23 1 «Динамо» (Загреб) v.  Італія, 12 червня 2015 INJ
2ЗХ Тин Єдвай 28 листопада 1995 (20 років)(19951128) 3 0 «Баєр 04» v.  Гібралтар, 7 червня 2015 INJ
2ЗХ Іван Томечак 7 грудня 1989 (26 років)(19891207) 1 0 «Дніпро» (Дніпропетровськ) v.  Гібралтар, 7 червня 2015
2ЗХ Матей Митрович 10 листопада 1993 (22 роки)(19931110) 1 0 «Рієка» v.  Норвегія, 28 березня 2015
3ПЗ Іван Ракитич 10 березня 1988 (27 років)(19880310) 75 10 «Барселона» v.  Росія, 17 листопада 2015INJ
3ПЗ Домагой Антолич 30 червня 1990 (25 років)(19900630) 1 0 «Динамо» (Загреб) v.  Росія, 17 листопада 2015INJ
3ПЗ Лука Модрич 9 вересня 1985 (30 років)(19850909) 87 10 «Реал» Мадрид v.  Мальта, 13 жовтня 2015
3ПЗ Матео Ковачич 6 травня 1994 (21 рік)(19940506) 24 1 «Реал» Мадрид v.  Мальта, 13 жовтня 2015
3ПЗ Мійо Цакташ 8 лютого 1992 (24 роки)(19920208) 0 0 «Хайдук» (Спліт) v.  Норвегія, 6 вересня 2015
3ПЗ Маріо Шитум 4 квітня 1992 (23 роки)(19920404) 0 0 «Спеція» v.  Гібралтар, 7 червня 2015
3ПЗ Ален Халілович 18 червня 1996 (19 років)(19960618) 7 0 «Спортінг» (Хіхон) v.  Італія, 12 червня 2015
3ПЗ Анас Шарбіні 21 лютого 1987 (29 років)(19870221) 3 2 «Рієка» v.  Італія, 12 червня 2015
3ПЗ Мато Яяло 25 травня 1988 (27 років)(19880525) 2 0 «Палермо» v.  Італія, 12 червня 2015
3ПЗ Маріо Пашалич 9 лютого 1995 (21 рік)(19950209) 2 0 «Монако» v.  Італія, 12 червня 2015
3ПЗ Марко Рог 19 липня 1995 (20 років)(19950719) 1 0 «Динамо» (Загреб) v.  Гібралтар, 7 червня 2015
4НП Марко П'яца 6 травня 1995 (20 років)(19950506) 6 0 «Динамо» (Загреб) v.  Мальта, 13 жовтня 2015
4НП Дує Чоп 1 лютого 1990 (26 років)(19900201) 3 0 «Малага» v.  Мальта, 13 жовтня 2015
4НП Анте Ребич 21 вересня 1993 (22 роки)(19930921) 10 1 «Фіорентина» v.  Норвегія, 6 вересня 2015
Примітки
  • INJ = травмований

Минулі матчі

Дата Рахунок Суперник Стадіон Місто Країна Турнір
3 червня 2011 ХОР 2:1 ГРУ Грузія «Максимір» Загреб Хорватія Відбірковий матч ЧЄ-2012
26 березня 2011 ГРУ 1:0 ХОР Грузія «Стадіон Бориса Пайчадзе» Тбілісі Грузія Відбірковий матч ЧЄ-2012
17 листопада 2010 ХОР 3:0 МАЛ Мальта «Максимір» Загреб Хорватія Відбірковий матч ЧЄ-2012
9 жовтня 2010 ХОР 2:1 ІЗР Ізраїль «Рамат-Ган» Тель-Авів Ізраїль Відбірковий матч ЧЄ-2012
7 вересня 2010 ХОР 0:0 ГРЕ Греція «Максимір» Загреб Хорватія Відбірковий матч ЧЄ-2012
3 вересня 2010 ЛАТ 0:3 ХОР Латвія «Сконто» Рига Латвія Відбірковий матч ЧЄ-2012

Див. також

  • Матчі збірної Хорватії з футболу
  • Хорватський футбольний союз

Примітки

  1. ↑ Поточний рейтинг ФІФА (англ.)

Посилання

  • Офіційний сайт Хорватського футбольного союзу (хор.)
  • Збірна Хорватії з футболу на сайті ФІФА (англ.)
  • Збірна Хорватії з футболу на сайті УЄФА
  • Статистика міжнародних матчів збірної Хорватії на сайті RSSSF (англ.)
  • Статистика гравців збірної Хорватії на сайті RSSSF (англ.)
  Склади збірної Хорватії на міжнародних турнірах
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті Європи 1996
1 Ладич (в) • 2 Юрчевич • 3 Ярні (к) • 4 Штимац • 5 Єркан • 6 Билич • 7 Асанович • 8 Просинечки • 9 Шукер (в-к) • 10 Бобан • 11 Бокшич • 12 Мрмич (в) • 13 Станич • 14 Солдо • 15 Павличич • 16 Младенович • 17 Памич • 18 Брайкович • 19 Влаович • 20 Шимич • 21 Цвитанович • 22 Габрич (в) • Тренер: Блажевич
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті світу 1998 — 3-тє місце
1 Ладич (в) • 2 Крпан • 3 Шерич • 4 Штимаць • 5 Юрич • 6 Билич • 7 Асанович • 8 Просинечки • 9 Шукер • 10 Бобан (к) • 11 Марич • 12 Мрмич (в) • 13 Станич • 14 Солдо • 15 Тудор • 16 Кознику • 17 Ярні • 18 Мамич • 19 Влаович • 20 Шимич • 21 Юрчич • 22 Василь (в) • Тренер: Блажевич
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті світу 2002
1 Плетикоса (в) • 2 Шерич • 3 Шимунич • 4 Томас • 5 Рапаїч • 6 Живкович • 7 Вугрінєц • 8 Просинечки • 9 Шукер • 10 Н. Ковач • 11 Бокшич • 12 Бутіна (в) • 13 Станич • 14 Сольдо • 15 Шарич • 16 Вранєш • 17 Ярні (к) • 18 Олич • 19 Влаович • 20 Шимич • 21 Р. Ковач • 22 Балабан • 23 Василь (в) • Тренер: Мірко Йозич
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті світу 2006
1 Плетикоса (в) • 2 Срна • 3 Шимунич • 4 Р. Ковач • 5 Тудор • 6 Вранєш • 7 Шимич • 8 Бабич • 9 Пршо • 10 Н. Ковач (к) • 11 Токич • 12 Дидулица (в) • 13 Томас • 14 Модрич • 15 І. Леко • 16 Є. Леко • 17 Класнич • 18 Олич • 19 Н. Краньчар • 20 Шерич • 21 Балабан • 22 Бошняк • 23 Бутина (в) • Тренер: Златко Краньчар
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті Європи 2008
1 Плетикоса (в) • 2 Шимич • 3 Шимунич • 4 Ковач • 5 Чорлука • 6 Веїч • 7 Ракитич • 8 Вукоєвич • 9 Калинич • 10 Н. Ковач (к) • 11 Срна • 12 Галинович (в) • 13 Покривач • 14 Модрич • 15 Кнежевич • 16 Леко • 17 Класнич • 18 Олич • 19 Краньчар • 20 Будан • 21 Петрич • 22 Праньїч • 23 Рунє (в) • Тренер: Славен Билич
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті Європи 2012
1 Плетикоса (в) • 2 Стринич • 3 Шимунич • 4 Булят • 5 Чорлука • 6 Праньїч • 7 Ракитич • 8 Вукоєвич • 9 Єлавич • 10 Модрич • 11 Срна (к) • 12 Келава (в) • 13 Шильденфельд • 14 Калинич • 15 Врсалько • 16 Дуймович • 17 Манджукич • 18 Бадель • 19 Краньчар • 20 Перишич • 21 Віда • 22 Едуардо • 23 Субашич (в) • Тренер: Билич
Склад збірної Хорватії на чемпіонаті світу 2014
1 Плетикоса (в) • 2 Врсалько • 3 Праньїч • 4 Перишич • 5 Чорлука • 6 Ловрен • 7 Ракитич • 8 Вукоєвич • 9 Єлавич • 10 Модрич • 11 Срна (к) • 12 Зеленика (в) • 13 Шильденфельд • 14 Брозович • 15 Мочинич • 16 Ребич • 17 Манджукич • 18 Олич • 19 Саммір • 20 Ковачич • 21 Віда • 22 Едуардо • 23 Субашич (в) • Тренер: Ніко Ковач
Склад збірної Хорватії з футболу на міжнародних чемпіонатах
ЧЄ 1996 • ЧС 1998 • ЧС 2002 • ЧЄ 2004 • ЧС 2006 • ЧЄ 2008 • ЧЄ 2012 • ЧС 2014
Національні футбольні збірні Європи (зона УЄФА)
Австрія • Азербайджан • Албанія • Англія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Вірменія • Гібралтар • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ізраїль • Ірландія • Ісландія • Іспанія • Італія • Казахстан • Кіпр • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Ірландія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Уельс • Україна • Фарерські острови • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція • ШотландіяКолишні збірні: Ірландія (1882—1950) • НДР • Саар • Сербія і Чорногорія • СРСР / СНД • Чехословаччина • Югославія

Збірна Хорватії з футболу інформація про

Збірна Хорватії з футболуЗбірна Хорватії з футболу

Збірна Хорватії з футболу інформація Відео

Збірна Хорватії з футболу Перегляд теми.

Збірна Хорватії з футболу що, Збірна Хорватії з футболу хто, Збірна Хорватії з футболу пояснення

There are excerpts from wikipedia on this article and video

www.turkaramamotoru.com

Збірна Хорватії з футболу — Вікіпедія

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття Хорватією незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб вперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкращим в історії команди став чемпіонат світу 1998 року, коли збірна Хорватії зайняла третє місце, а її гравець Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед всіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 17 травня 2018 року посідає 18-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Перші кроки футболу в Хорватії[ред. • ред. код]

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)[ред. • ред. код]

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що знаходилися під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3)

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонімір Цімерманчіч, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)[ред. • ред. код]

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ої відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

Кубок Світу[ред. • ред. код]

  • 1930–1990 — не брала участі (входила до складу Югославії)
  • 1994 — не брала участі (не була членом FIFA до липня 1992 року)
  • 1998 — третє місце
  • 2002 — груповий етап
  • 2006 — груповий етап
  • 2010 — не пройшла кваліфікацію
  • 2014 — груповий етап

Чемпіонат Європи[ред. • ред. код]

  • Дражан Єркович, 1990—1991
  • Станко Поклепович, 1992
  • Влатко Маркович, 1993
  • Мирослав Блажевич, 1994—2000
  • Мірко Йозич, 2000—2002
  • Отто Барич, 2002—2004
  • Златко Краньчар, 2004—2006
  • Славен Білич, 2006—2012
  • Ігор Штимаць, 2012—2013
  • Ніко Ковач, 2013—

Станом на 9 вересня 2014 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу

Найкращі за кількістю ігор за збірну

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Найкращі за забитими м'ячами

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2018 року. Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2018 року), дані про кількість матчів і голів — на дату подачі заявки (4 червня 2018 року).

uk.wikiyy.com

Збірна Хорватії з футболу - Howling Pixel

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття Хорватією незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб вперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкращим в історії команди став чемпіонат світу 1998 року, коли збірна Хорватії зайняла третє місце, а її гравець Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед всіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 17 травня 2018 року посідає 18-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Рання історія

Перші кроки футболу в Хорватії

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що знаходилися під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3)

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонімір Цімерманчіч, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Сучасна історія

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ої відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

Досягнення

Кубок Світу

  • 1930–1990 — не брала участі (входила до складу Югославії)
  • 1994 — не брала участі (не була членом FIFA до липня 1992 року)
  • 1998 — третє місце
  • 2002 — груповий етап
  • 2006 — груповий етап
  • 2010 — не пройшла кваліфікацію
  • 2014 — груповий етап

Чемпіонат Європи

Головні тренери

  • Дражан Єркович, 1990—1991
  • Станко Поклепович, 1992
  • Влатко Маркович, 1993
  • Мирослав Блажевич, 1994—2000
  • Мірко Йозич, 2000—2002
  • Отто Барич, 2002—2004
  • Златко Краньчар, 2004—2006
  • Славен Білич, 2006—2012
  • Ігор Штимаць, 2012—2013
  • Ніко Ковач, 2013—

Найкращі гравці

Станом на 9 вересня 2014 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу

Найкращі за кількістю ігор за збірну

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Найкращі за забитими м'ячами

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Поточний склад

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2018 року. Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2018 року), дані про кількість матчів і голів — на дату подачі заявки (4 червня 2018 року).

Минулі матчі

Форма

howlingpixel.com

Збірна Хорватії з футболу - WikiVisually

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття Хорватією незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб вперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкращим в історії команди став чемпіонат світу 1998 року, коли збірна Хорватії зайняла третє місце, а її гравець Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед всіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 17 травня 2018 року посідає 18-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Перші кроки футболу в Хорватії[ред. • ред. код]

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)[ред. • ред. код]

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що знаходилися під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3)

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонімір Цімерманчіч, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)[ред. • ред. код]

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ої відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

Кубок Світу[ред. • ред. код]

  • 1930–1990 — не брала участі (входила до складу Югославії)
  • 1994 — не брала участі (не була членом FIFA до липня 1992 року)
  • 1998 — третє місце
  • 2002 — груповий етап
  • 2006 — груповий етап
  • 2010 — не пройшла кваліфікацію
  • 2014 — груповий етап

Чемпіонат Європи[ред. • ред. код]

  • Дражан Єркович, 1990—1991
  • Станко Поклепович, 1992
  • Влатко Маркович, 1993
  • Мирослав Блажевич, 1994—2000
  • Мірко Йозич, 2000—2002
  • Отто Барич, 2002—2004
  • Златко Краньчар, 2004—2006
  • Славен Білич, 2006—2012
  • Ігор Штимаць, 2012—2013
  • Ніко Ковач, 2013—

Станом на 9 вересня 2014 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу

Найкращі за кількістю ігор за збірну

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Найкращі за забитими м'ячами

* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти.

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2018 року. Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2018 року), дані про кількість матчів і голів — на дату подачі заявки (4 червня 2018 року).

wikivisually.com

Смотрите также